Вітаю гостей на своєму блозі!

Шановні колеги, гості блогу, учні!
Рада буду співпрацювати з Вами! Заходьте на блог, залишайте коментарі!


6 грудня Ільїнський НВК зустрічав гостей. Це були справжні педагогічні гостини. Були розглянуті заплановані на РМО питання. Потім були проведені відкриті уроки у 5 та 9 класах. Урок у 9 класі з хімії на тему "Швидкість хімічної реакції. Залежність швидкості хімічної реакції від різних чинників". На уроці було використано інтерактивні методи та комп'ютерні технології.

   

 Практична реалізація методів інтерактивного навчання

   Формування компетентностей учнів, тобто їхньої здатності мобілізувати й застосовувати знання в реальній життєвій ситуації - одна з найактуальніших проблем сучасної школи. Сьогодні кожен учитель має не тільки сформувати в учнів системні знання, але й навчити застосовувати засвоєні знання й уміння у практичній діяльності й повсякденному житті.

    Інтерактивне навчання—це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності. Вона передбачає конкретні цілі. Одна з них—створення комфорт­них умов навчання, таких, за яких кожен учасник процесу відчуває свою інтелектуальну спроможність, що робить продуктивним і сам процес навчання. Суть інтерак­тивного навчання полягає в тому, що навчальний процес організова­ний так, що всі учасники залучені до процесу пізнання, формування висновків, створення певного ре­зультату, де кожен робить особи­стий внесок, іде обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Особливістю є те, що відбуваєть­ся цей процес в атмосфері доб­розичливості, взаємної підтримки, а це дозволяє не тільки здобути нові знання, але й розвиває саму пізнавальну діяльність, переводить її на вищі форми кооперації й праці.

  Слід відзначити, що інтерак­тивне навчання дозволяє роз­в'язати відразу кілька завдань. Головне—розвиває комунікативні уміння й навички, сприяє встанов­ленню емоційних контактів між учасниками процесу, забезпечує виховне завдання, бо учить пра­цювати в команді, дослухатися до думки кожного. І ще — викорис­тання інтерактиву знімає нервову напругу, дає змогу змінювати фор­ми діяльності, переключати увагу на вузлові питання.

Класифікація інтерактивних методів

Кооперативне навчання	Фронтальні методи	Навчання у грі	Навчання у дискусії
Ротаційні трійки Карусель Акваріум Робота в парах Діалог Синтез думок Спільний проект Пошук інформації	Обговорення проблем у загальному колі Мікрофон Мозковий штурм Навчаючи-вчуся Ажурна пилка Дерево розв’язань	Імітації Спрощене судове рішення Громадські слухання Рольова гра	Метод ПРЕС Обери позицію Зміни позицію Неперервна шкала думок Дискусія Дебати

  Педагогічні прийоми на різних етапах уроку

Початок уроку має створити відповідний настрій на навчальну діяльність.

•   Можна почати напівжартівливо,  знайомлячи учнів із планом уроку: «Спочатку ми помилуємо­ся вашими глибокими знаннями під час опиту­вання, потім потренуємо мозок — порозв'язуємо задачі, нарешті витягнемо зі схованки дещо цінне (повторення)...»

•   Добрий настрій на роботу дає відповідна музична пауза.

•   Пам'ятайте, якщо діти регулярно подають домашнє завдання на перевірку, то ця процедура відпра­цьовується і закріплюється надовго.

•   Запропонуйте учням на початку й у кінці уроку сигналізувати про свій емоційний стан за допо­могою спеціальних піктограм:

Якщо «посмішок» у кінці уроку стало більше — урок вийшов!

•   Корисна традиція: використовуйте  гру-відпочинок посеред уроку. Гра повинна допомагати пізнанню, повинна займати чітко відведений час.

•   Психологи рекомендують: використовувати, крім голосових, ще й невербальні команди (жести, міміку).

 Прийом «Відтягнута відгадка»

На початку уроку вчитель задає загадку, наводить цікавий факт. Відповідь на поставлене запитання буде знайдена під час роботи над новим матеріалом. Можна це зробити наприкінці уроку, щоб з цього розпочати наступне заняття.

  Прийом «Спіймай помилку!»

Пояснюючи новий матеріал, учитель навмисне при­пускається помилок, про що обов'язково заздалегідь попереджаються учні. Можна успішно використо­вувати й для письмових завдань.

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ:   

 Є сенс припускатися помилки в типових  помилконебезпечних місцях.

Приклад: 2 + 2-2 = 8 (правильна відповідь — 6).

•  Не використовуйте прийом, якщо в учнів немає засобу довести істину. По-друге, краще «не заграватися». Усе добре в міру.

Знайди помилку!

1 варіант.

     Учитель дає учням певний матеріал і просить знайти у вик­ладі помилки (можна навіть вка­зати їх кількість). Звичайно, се­ред таких помилок є 2—3 явні,

ще 2—3 типові, інші помилки малопомітні. І тільки одну помил­ку може виявити миніть на кожен спеціаліст. Знайдення такої по­милки може означати справді глибоке знання предмета. Якщо матеріал учням знайомий, вини­кає природна ситуація успіху. Якщо матеріал новий, учні мо­жуть відчути себе експеримен­таторами, дослідниками, експер­тами.

2  варіант.

      Цей самий прийом можна ви­користати за командної участі учнів. Кожна команда готує вдома (або на уроці) розповідь із помил­ками з певної теми або розділу і пропонує його іншій команді. Мож­на для економи часу обмінятися заготовленими вдома текстами з помилками. Тут можливе подвійне змагання: хто краще приховає і хто більше знайде.

  Конкурс «Я—репортер».

—    Візьміть інтерв'ю у родичів чи знайомих на тему «До чого призводить порушення техніки безпеки вдома та на роботі».

—    Напишіть репортаж на тему «Хімічні елементи в організмі людини».

—    Зробіть репортаж на тему «Чим ми дихаємо?»

—    Візьміть інтерв'ю у пожеж­ного на тему «Чому виникають пожежі, як їх гаси­ти та попереджати».

—    Напишіть нарис або зробіть колаж на тему: «Оксиди навколо нас».

    «Атоми у нас вдома».

—    Виготовте із пластиліну моделі молекул простих (О₂, Н₂, С1₂) і складних (НС1, СО₂, Н₂О) речовин. Атоми різних елементів повинні мати різний колір і різний розмір.

   «Домашній експеримент ».

Проведіть удома такі дослідження:

1) нанесіть краплину спиртового розчину йоду на розрізану картоплину;

2) змішайте дрібку питної соди з оцтом;

3) запаліть сірник.

— За якими ознаками можна віднести ці яви­ща до хімічних реакцій?

   Дидактична гра «Допоможи товаришеві».

 На окремому аркуші напиши три хімічні рівняння без коефіцієнтів. На наступному уроці обміняйся із сусідом по парті, перевір, чи правильно він роз­ставив коефіцієнти, допоможи знайти помилки.

    Гра «Так — чи ні»

Використовується для зацікавленості дітей, ство­рення ситуації деякої інтриги. Ця гра навчає шко­лярів слухати один одного, складати розрізнені фак­ти у єдину картину, систематизувати вже наявну ін­формацію.

Алгоритм дій:

Учитель або учень загадує дещо (об'єкт, предмет, персонаж тощо).Учні намагаються здогадатися, про що йде мова за допомогою своїх запитань, на які вчитель може відповісти тільки «ТАК» чи «НІ».

 «Навчальний мозковий штурм» (НМШ)

Ця форма навчальної діяльності може бути вико­ристана для учнів будь-якого віку, під час викладан­ня будь-якого шкільного предмета.

Доречно використовувати:

•   для кількох рішень конкретної проблеми;

•   під час організації групової форми "роботи;

•   для розв'язання творчих, евристичних задач, що розвивають креативність мислення.

Алгоритм дій:

1.   Обов'язково провести інструктаж груп.

Головне правило - НЕ КРИТИКУЙ!

2.   У групі   обирається ведучий, секретар, спікер. Чітко регламентується час для всіх етапів роботи.

3.   Перший етап — створення банку ідей (найнеймовірніших).

4.  Другий етап — аналіз ідей у групі.

5.   Третій етап — обробка результатів. Озвучення спі­кером результатів роботи групи перед класом.

6.   Підсумки.

Типовими помилками у використанні НМШ є:

•   неправильний підбір завдання, теми для обгово­рення;

•   критика висунутих ідей;,

•   втручання у роботу груп.

3. Як організувати активне повторення вивченого на уроці

 Прийом «Рефлексія»

(Метод «Відкритий мікрофон»)

У кінці уроку доречно поставити учням питання не тільки за новим матеріалом, а й такі, що підводять їх до рефлексії. Наприклад

      —   Які якості особистості форму­ються, розвиваються та удоскона­люються в процесі виконання по­дібних вправ?

      —  На яких або якому етапі уроку варто застосовувати такі методи?

      — Чи зацікавили вас ці вправи, як­що так, то чим?

—    Чи потрібно надалі проводити такі уроки?

—    Що на уроці було голо­вним? Цікавим?

—    Чого ви навчилися?

  «Ланцюг      асоціацій»

Кількома словами висловіть, яку (які) асоціацію(ї) викликає у вас слово «вода». Слухайте один одного уважно, щоб асоціації не повторю­валися. (Протягом 2 хв.)

  « МІКРОФОН»

Мож­на використовувати як на етапі актуалізації та коригування знань учнів, так і під час узагальнення матеріалу. Ця технологія дозволяє кожному дуже швидко відповісти на поставлені питання або висловити свою дум­ку чи позицію. Для цього учням  дають невелику вказівку, що виконує роль мікрофона. Вчитель задає запитання, а учні, передаючи один одному «мікрофон», відповідають на них. Учні повинні говорити швидко й  ла­конічно. Під час використання цієї технології відповіді не коментуються й не оцінюються. Іноді цей прийом поєднується з роботою «незакінчені пропозиції».

Наприклад, у 8 класі, вивчаючи тему «Основні хімічні по­няття»,можна запропонувати учням за варіантами заповнити таку картку:

1) Дрібна частка речовини — це ....

2) Речовина, що складається з атомів одного хімічного елемента, називається....

3)  Певний вид атомів називається ....

4)  ... води складаються з ... Оксигену та ... Гідрогену.

5)  Гниття м'яса — це процес, тому що в результаті утворюються....

6) Скошена трава, звалена в стіг, швидко нагрівається і..., а звалена в яму, утрамбована й закрита зверху шаром землі, зберігається....

  Визначення кращого проекту методом «Прес»

Пояснення до методу «Прес»

Метод «Прес» використовують, ко­ли виникають суперечливі питання і вам потрібно чітко аргументувати певну думку з проблеми, що обго­ворюється, та переконати інших у вашій правоті. Метод дасть вам можливість навчитися формулюва­ти й висловлювати власну .думку з дискусійного питання аргументо­вано, у чіткій і стислій формі, а та­кож впливати на думку ваших спів­розмовників.

Метод «Прес» має такі структурні етапи:

1. Позиція

Висловіть свою думку, поясніть, у чо­му полягає ваша точка зору. Поч­ніть так: «Я вважаю, що...».

2. Обґрунтування

Поясніть, чому ви так вважаєте, на чому ґрунтуються докази на під­тримку вашої позиції. Почніть зі слів: «Оскільки...», «так як...».

3. Приклад

Наведіть факти, дані, будь-яку ін­формацію, що аргументують, дово­дять, підсилюють вашу позицію, демонструють вашу правоту.

4. Висновки

Узагальніть свою думку, зробіть висновок, ще раз переконливо й чіт­ко висловіть власну позицію. Поч­ніть так: «Отже (тому), я вважаю...».

 У різних ситуаціях навчання або життя за потреби відстояти свою позицію, переконати інших нама­гайтеся дотримуватися структури методу «Прес». Використовуючи ці фрази, ви повинні висловити свою думку. На об­говорення в групі вам дається до 3 хв. Обговорення (виступ) — до 1 хв.

   «Сенкан» — вірш із п’яти рядків (рими не обов'язкові).

1  — іменник

2 — два прикметники

3 — дія (три слова)

4 — фраза з чотирьох-шести слів

5 — синоніми (до іменника)

Приклад

Хімія

Складна, цікава.

Отруює, лікує, помагає —

Помічник і ворог людини

Життя.

Хімія

Корисна, небезпечна.

Розщеплює, вдосконалює, знищує,

Об'єднує науки про природу —

Наука.

  «Втрачена Інформація»

 Чудовий хід для перевірки до­машнього завдання. Якщо ж ви про це попередите дітей заздалегідь, вони особливо уважно читатимуть заданий параграф.

До дошки викликають учня. Йому пропонують прочитати текст домашнього параграфа і відмови­ти втрачену інформацію (вчитель закриває кілька рядків тексту па­пером). Клас слідкує за підручни­ком, оцінює знання учня.

А можна покласти закладку не поперек, а вздовж сторінки. Ще складніше!

 «Запитання — відповідь.»

 Іноді перевірку домашнього завдання можна робити так: учню, якого викликали до дошки, това­риші ставлять запитання до вивченого параграфу (не заглядаючи в підручник). Оцінюють точність і правильність відповідей і самих запитань.

  «Вірю — не вірю »

Такий прийом можна викорис­тати на будь-якому уроці. Вчитель складає опитувальник і зачитує його в класі. Кожне запитання по­чинається словами: „  чи  вірите ви, що.....?”

Учні мають або погодитись с терміном , або ні.

          

Приклад.

--Чи вірите ви, що алюміній найлегший метал?

--Чи вірите ви, що періодичний закон відкрив Бутлеров? 

  І т. д...... .

  

  «Хто більше прочитає слів у слові? »

Учитель пропонує учням терміни, які вивчаються на уроці або вивчалися на попередніх уроках. З літер цього слова потрібно скласти інші предметні терміни, що можуть бути пов’язані з предметом, не додаючи  літер. Літери, що є в запропонованому слові, можна використовувати тільки раз.

  Так, із літер  «електродинаміка» можна скласти терміни: динамік, камін, міна, анод, електрон, електрик, діелектрик, динамо, макет, катод.

Гру доцільно проводити з термінами, які складно запам'ятати і з літер яких можна скласти інші терміни.  Гру можна проводити індивідуально, а можна поділити учнів на дві групи і визначити переможця. Перемагає група, яка  склала більше слів.

   «Мозкова атака»

Учні потрапляють в «екстре­мальну ситуацію» і повинні негай­но дати відповіді на поставлене запитання.

Наприклад, учитель каже: «Ви — капітан корабля. Ваш корабель тоне. Що необхідно зробити, щоб уповільнити швидкість затоплюва­ності корабля для порятунку паса­жирів? Які закони фізики при цьо­му слід знати?»

Ця гра індивідуальна, її прово­дять у вигляді розминки на повто­рення вивченого матеріалу.

  «Прес-конференція»

Ця гра — колективна. З класу вибирають кілька учнів, як грають ролі «академіків», «директорів за­водів», «відомих учених» тощо. Інші учні —«журналісти». Вони представляють якесь «видання» або «телерадіо програми». «Жур­налісти» ставлять запитання «учас­никам прес-конференції». Запи­тання має завчасно знати вчитель, тому що вони мають відповідати темі прес-конференції, віку й рівню знань учнів. Оцінюють і пра­вильність відповідей, слушність запитань.

Прес-конференції добре про­водити на узагальнюючих уро­ках з якоїсь теми. Звичайно, на­ведені приклади ігор не вичерпу­ють їхньої різноманітності. До ігор ще можна віднести кросворди, ребуси, головоломки. Поділ ігор на вікові групи теж умовний.

  «Ажурна пилка».

Цей метод сприяє навчанню й дає учням можливість передати свої знання однокласникам. Для цього необхідно підбирати матеріал,  поділити клас на групи. Кожен учасник одержує кольоровий трикутник або квадрат. У первинних групах учні одержують й обговорюють блок інформації, після чого розходяться по експертних групах за кольорами. В експертних групах кожен учасник ділиться блоком своєї інформації, після чого всі повертаються у свої групи та обмінюються отриманою інформацією. А для коригування вмінь, первинним групам можна дати певне завдання відповідно до теми.

     

  Доміно «Закін­чити фрази»

Учням пропонують 18 фраз, які не мають закінчення, самі закін­чення є, але на інших аркушах. Уч­ням необхідно підібрати правильні закінчення до цих фраз.

1.  Якщо молекули тіла «відсо­вуються» одна від одної, то об'єм тіла... (збільшується).

2. Частинки, з яких складають­ся речовини, називаються...(молекулами).

3.  Усі молекули однієї й тієї ж речовини., (однакові).

4.  Молекули всіх тіл рухають...(безперервно  і хаотично).

5.  Частинки, на які поділяють­ся молекули, називаються...(ато­мами).

6. Атоми складаються з дрібніших частинок, які назива­ють... (елементарними частинками).

7. Явище самоцільного про­никнення молекул однієї речови­ни  в проміжки  між  молекулами іншої речовини називають...      (дифузією).

8. Рух дуже малих твердих частинок, завислих у рідині, називають... (броунівським рухом).

9. Якщо швидкість руху моле­кул збільшується, то температура тіла  (зменшується)

10. Між молекулами тіла існують сили взаємного  ...   (при тяжіння)

11. Між молекулами тіла існу­ють сили взаємного... (відштовхування).

13. Якщо молекули речовини розташовані гак, що відстань між  ними менша за розміри самої мо­лекули, то це...(рідина).

14.  Якщо молекули речовини розташовані в певному порядку, то це...(тверде тіло).

15. Якщо відстань між молеку­лами набагато більша за розміри самих молекул, то це... (газ).

16 Речовина, яка не має влас­ного об'єму й форми, це... (газ).

17.  Речовина, яка зберігає об'єм і форму, це... (тверде тіло).

18.  Речовина, яка зберігає об'єм, але легко змінює форму, це... (рідина).

  «Асоціативний кущ»

Особисті асоціації школярів – це спроба застосування до навчання власного досвіду та спостережень учнів з життя. Це надає змогу приблизити навчання до життя, розуміти значення отриманих знань, вмінню їх аналізувати та пояснювати. Учень пояснює, чим викликані ті чи інші асоціації, розповідає про свої почуття і при цьому краще розуміє процес чи речовину, якаі вивчаються.

  Ось один із таких прикладів:

-         Які асоціації у вас викликає слово „вода”, поясніть чому.

-         З якими вуглеводнями асоціюються у вас такі слова, як „болото”, „холодильник” , „мигдаль” – поясніть чому?

-         Які асоціації у вас викликають поняття: кислота, водень, кисень. Наведіть приклади.

  «Знайди пару»

 1 варіант.

Гру проводять із метою закріплення знань .Кожен ряд учнів є однією командою. Команди отримують однакові комплекти листівок із зображеннями органів рослин, формулою речовини чи  рівнянням реакції. При цьому , кожен гравець отримує одну листівку. Завдання: за певний  час знайти листівку-пару і охарактеризувати  рослину, тварину, речовину, явище. Переможе та команда, яка утворила найбільше пар.

2 варіант.

  Клас поділено на дві групи. Перша група отримує картки із запитаннями, друга — картки з відповідями. Кожен мас знайти свою половину. Відповіддю може бути практичне завдання, тоді па­рам необхідно його виконати.

  «Ланцюжок»

Гра корисна для закріплення знань про різноманітність певного класу речовин. Грає весь клас. Наприклад, у 8-му класі можна запропонувати гру для перевірки знань представників класів „Оксиди”, ”Основи”, „Солі”.

1-й учень – „Карбон(4) оксид”,

2-й —оксиди, кислотні,

 3-й — учень „Хлоридна кислота”

4-й — кислота, безоксигеновмістна, одноосновна, сильна, летка.

5-й —„ Натрій гідроксид”.

6-й – основа, луг, одно кислотна. І так далі...

  «Цукерка»

За допомогою цієї гри можна перевіряти знання про певний об'єкт, який треба відгадати: речовину, реакцію, прилад або аркуш із на­писаним на ньому словом. Учні ставлять запитання (кількість їх вказує вчитель), що вимагають відповіді «так» або «ні». Той, хто відгадає, отримує «цукерку».

 На­приклад, під час уроку на тему „Солі”(8-й клас) мож­на поставити 10 запитань.

У цу­керці заховано речовину „кухонна сіль”. Можливі запитання:

1.Це проста речовина?  - Ні

2.Це складна речовина? –Так.

3.Вона має колір? – Ні.

4.Вона має смак? –Так.

5.Вана розчиняється у воді? –Так.

6. Ми зустрічаємося з нею в побуті? – Так.

7.Вона належить до кислот? –Ні.

8. Вона належить до солей? –Так.

9. Вона має солоний смак? –Так

—  Отже, кухонна сіль.

  «Вірю-не вірю»

Учитель дає твердження, учень або погоджується з ним, або спростовує  їх, пояснюючи при цьому свою думку.